Хуліа Прилуцкі Фарні. Батьківщина

Батьківщина

Ти народився десь. І тайна в тім,

— така, що не змінити й не оскаржити, —

що покохаєш край цей, наче свій,

й він вабитиме, наче сутність власна.
 

Місце, яке так болісно лишити

й де прагнеш оселитися назавжди,

де ґрунт, з якого вийшов у світи,
сильніший за бажання не спинятись,
де мимохіть розтиснеш кулаки
і вклякнеш для жаданого відгалу,
де з гордуванням дивиться блакить,
в якому нетерпимість і відчайність,
де не бувати справжній самоті
й на кожному порозі твій пристанок.
 
Де хочеш ти орати. Й народить.
І вмерти хочеш, отака є батьківщина.
 
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
 
Примітки 

Хуліа Прилуцкі Фарні народилася в Києві у 1912, кілька дитячих років провела у Саламанці, в Еспанії, а більшу частину життя в Аргентині. Серед друзів її батьків були еспнський письменник і філософ Мігель де Унамуно, аргентинський художник Беніто Кінкела Мартін та аргентинський юрист і політик Альфредо Паласіос.

Хоча цю поезію, як це є традиційним для еспанської мови, римовано асонансами, самі ці асонанси нетрадиційні — вони властиві радше українській ніж еспаномовній поезії, — бо ненаголошені голосні, що слідують за останньою наголошеною, тут здебільшого не збігаються.